Унікальна музична подія, концерт – «Код Косенка – втрачені партитури видатних українців» відбулась у форматі онлайн 28 грудня. Музика Віктора Косенка в цій версії пролунала вперше у Києві. Подивитись запис концерту можна за посиланням. Нова версія циклу Віктора Косенка виконана експериментальним оркестром Eclectic Sound Orchestra під орудою диригента Сергія Лихоманенка.
Проект «Код Косенка» був реалізований у співпраці з громадською спілкою «Сучасне Українське Кіно» (СУК) аби вкотре довести взаємозв‘язок мистецтв та сприяти поширенню українського -кіно та музичного контенту, а головне- налагодити співпрацю композиторів, музикантів та режисерів. Використання відеоряду з 11 кінострічок на великих екранах українських режисерів концептуально доповнили та по-новому «розкрили» естетичне та філософське сприйняття класичних творів.
«11 етюдів у формі давніх танців» Віктора Косенка для камерного оркестру, які пролунали у Києві, у виконанні експериментального оркестру «Еклектика», під орудою Сергія Лихоманенка є непересічною подією. Ініціаторами проекту стали: художній керівник молодіжного академічного симфонічного оркестру «Слобожанський», народний артист України – Гарі Абаджян, генеральний продюсер «Українського радіо», заслужений артист України – Дмитро Хоркін, директор квартири-музею Віктора Косенко – Володимир Мудрик, президент Всеукраїнської асоціації джазу – Сергій Грабар, учениця Льва Бильчинсього, артист Національного президентського оркестру – Оксана Овдейчук, диригент, засновник благодійного фонду «Київ Гранд Классік», учень директора та головного диригента Харківської філармонії Юрія Янко – Сергій Лихоманенко.
Ми поспілкувалися із усіма ініціаторами та учасниками проекту, які розповіли чому цей проект унікальний для української та європейської музичної культури.
Гарі Абаджян – перший проректор Харківського національного університету культури та мистецтв ім.І.П.Котляревського, народний артист України, професор:
«Косенка, на відміну від інших українських композиторів, виконували частіше. Але тривалий час він залишався суто «дитячим» композитором, головне через «Альбом дитячих п’єс». Останнім часом українські музиканти все частіше звертаються до творчості Косенка, демонструючи його самобутність та майстерність. «Етюди у формі старовинних танців» – особливий цикл. У новій оркестровці, яка розкриває його нові грані, він отримав друге життя. Робота проведена Сергієм Лихоманенком та Євгенієм Жаку від початку на базі нашого симфонічного оркестру вражає. Адже, це найбільша симфонічна сюїта коли небудь створена українськими композиторами».
«Косенко – це найбільш витончений і європейський український композитор. Він був вундеркіндом – у шість років не знаючи нот грав Патетичну сонату Бетховена. Провів дитинство у Варшаві, отримав першокласну музичну освіту, закінчив Петроградську консерваторію по класу фортепіано та композиції. Зустрічався з Рахманіновим та Скрябіним. Викладав у Житомирі та Києві. Косенко був блискучим піаністом, навіть коли доводилося заробляти на життя ілюструванням німих кінофільмів. Кажуть, глядачі бігали з кінотеатру до кінотеатру, щоб почути його гру», – розповідає відомий український письменник, президент Всеукраїнської асоціації джазу Сергій Грабар.
«11 Етюдів у формі старовинних танців» вважаються найбільшим фортепіанним циклом в українській академічній музиці», – каже куратор проекту «Код Косенка» Сергій Лихоманенко. Але він вбачає у цьому циклі не лише майстерність барокової форми, а й маніфест композитора.
«Це був свого роду протест. Адже «Етюди» створювалися у перші роки радянської влади, коли всі композитори були змушені писати гімни партії. Косенко написав старовинні танці» – говорить дириґент.
Кожен танець – це присвята якійсь близькій людині, зокрема, братам. Одного з них розстріляли на день народження Віктора Степановича, інший став активним комуністичним діячем.
На думку дириґента, той самий код Косенка у циклі зчитується одразу. «Косенко щиро любив Україну й українську музику. В «Етюдах…» українські народні мотиви вдягнені у форму старовинних танців. У Рігідоні, наприклад, чітко прослідковуються мотиви Возного з «Наталки-Полтавки», – наводить приклад Лихоманенко.
«Напевно, Косенко хотів показати, що між українською музикою і старовинними танцями, які пішли з Франції, Німеччині, Італії можна поставити знак «дорівнює». Українська музика – це європейська музика. Він це довів у власному клавірі, а функціонери проекту «Код Косенка» в масштабі оркестру», – розповідає продюсер «Українського радіо», заслужений артист України Дмитро Хоркін. – «В архівах «Українського радіо» віднайшли першу оркестровку циклу Косенка, яку зробив у 1982 році Леонід Бильчінський – альтист, викладач Київської консерваторії, звукорежисер Будинку звукозапису Українського радіо. Двадцять років партитура зберігалась у рукопису. Лише влітку 2018-го групі музикантів і музикознавців на чолі з Сергієм Лихоманенком вдалося реконструювати її. Два роки тому її вперше у концертному форматі виконав Молодіжний академічний симфонічний оркестр «Слобожанський» у Харкові. У 2020 році оркестровка нарешті пролунала у Києві в Будинку звукозапису «Українського радіо», власне в тому місці де народилася традиція оркеструвати клавіри видатних українських класиків».
Але на цьому відродження циклу Косенка не завершилося.
«На нашу думку, фортепіанні танці у фактурі великого симфонічного оркестру трохи переобтяжені. Тому ми вирішили зробити більш легку та прозору оркестровку. Й оскільки це, все ж таки, старовинні танці, ми обрали формат барокового камерного оркестру». – розповідає композитор Євгеній Жаку. Оркестровку для барокового оркестру я зробив ще у 2019 році, в 2020 ж ми представили ще одну цікаву інтерпретацію «Танців» для камерного оркестру з органом. Але вже робимо транскрипції для струнного оркестру! Та сподіваємось її презентувати у Рівненський обласній філармоній вже у 2021 році».
Оркестровкою зацікавився видатний геній сучасності Мирослав Скорик, але, нажаль, так і не почув фінальну версію «Танців». Позитивно відгукнувся про реконструкції версії Леоніда Бильчинського, відомий харківський композитор, народний артист України, професор Володимир Птушкін. Зі Львова прийшло вітання від представників Львівського органного, адже там цей твір виконувався вперше.
Головна мета проекту, який був реалізований за підтримки Українського культурного фонду, – щоб про музику Косенка дізналися якомога більше людей по всьому світу. «Вже 2 роки розповсюджуємо партитуру по всіх основних культурних закладах України – філармоніях, театрах. Ми створили сайт, де викладаємо партитуру і всі партії у вільному доступі. Також розмістимо цей матеріал на всіх міжнародних ресурсах, бібліотеках. Завдання грандіозне!
Сергій Лихоманенко вважає популяризацію української класичної музики своєю місією. І дуже радіє, що він «не сам у полі воїн».
«Є велика кількість чудових українських композиторів: Косенко, Борткевич, Глієр, Сімович і Солтис, яких у Львові реінкарнує Іван Остапович та Тарас Демко. Я завжди казав, що українська музика потребує найбільшої підтримки. І дуже радію, що з’являється все більше дириґентів, піаністів, інструменталістів, які люблять цю музику, бо вона дійсно якісна, щира і наша».
Продюсерська агенція «КЛМ», яка піклується про проект «Код Косенка» підтримує функціонування сайту. Як вже зазначалося, тут можна безкоштовно завантажити всі матеріали в тому числі і ноти. «Сайт, головний ресурс інформування та комунікації. Він стирає кордони, тому цю музику, завдяки сайту та соціальним мережам, ми плануємо просувати по всьому світу. Окрім того, саме на сайті ми маємо найбільший цифровий архів наукових та публіцистичних праць про Віктора Косенка. Зовсім нещодавно знайшлись нові пукописи спроб оркеструвати деякі твори Косенка», але це поки секрет!» – закінчує оповідь, директор продюсерської агенції КЛМ, Андрій Бондар. Маргарита Гарікова